моральная и материальная помощь

Україна / Здолбунов

Ось не першу ніч шукаю в інтернеті заробіток, чи роботу на дому. Натрапила на ваше оголошення , чи то по наївності своїй, а може від безнадійнності вирішила Вам написати.Маю трьох дітей, допомоги ні моральной ні фінансовой не має, навіть не має кому доброго слова сказати. В своїх 29 років зла на всіх, на все і в першу чергу на саму себе. Не живу а виживаю....навіть не має завтра дати дитині 100грн в школу здати. Знаю, що здам, знаю що голодні не будем...запишусь в магазині...ломбард як мій другий дім...живу в постійнних долгах і в думах про них....не витягую...навіть до стоматолога не має з чим піти, мучаюсь з вересня місяця, аналгін всюди, в кошельку, під подушкой, по карманах у халаті.....ходила в лікарню, 200-300 грн.треба мати при собі.але ж не 800-1000 за зуб, то мені вирвали, да ще і не того.....втомилася....просто плачу постійнно....не і за грошей,а від того ,що просто втомилася.... Маєте можливість допомогти фінансово , дякую. Знаєте де можна заробити в декреті, підскажіть ,буду дуже вдячна. Можете дати мені поради
для покращення мого становище, я вислухаю. Можете втішити лише добрим словом....повірте я і в ньому маю потребу. Навіть якщо ви просто прочитаєте мій лист ...я всерівно Вам дякую за Ваш час і увагу. Я пожалілась Вам,виговорилася ( лише на 1% всього наболівшого) і вже легше. І знов зразу сльози...... Знаю, у людей біди,страшні ситуації....і мені самій перед собой стидно за ці сльози.... за опущенні руки......Я ДІЙСНО ДУЖЕ ВТОМИЛАСЯ. Знаю,не маю права здаватися..... Просто так хочеться себе пожаліти.Так хочеться хоч півдня не переживати ні за що....або хоч би знати, що я не одна. В тому то і діло, була б одна,так би себе не з'їдала.., А я ж не одна....в мене два сина і доця. Чому раніше ці слова мене спускали на землю і я брала себе в руки.... Зараз коли я кажу собі.."так, в тебе троє дітей, да ще і яких...що всі заздрять, вони на світ не просилася, не змогла дати їм повноцінну сім'ю, не хватило розуму вибрати для них достойного батька....то дай ім по максимуму всього іншого." .......І якщо раніше це помагало, нові ідеї і так далі.....то зараз на словах "достойного батька" в мене зразу істерика, я не розумію для чого їм така мама яка нічого не може.... Я навіть вже не можу сльози здержувати перед дітьми....кажу від радості, чи зуб...чи просто мамі захотілося поплакати ...і розумію що в такі моменти я сходжу з розуму.....Вибачте.....оце то я вже розговорилася з Вами. А вона Вам треба?))